Про арешт власник часто дізнається випадково: банк відмовляє в платежі, нотаріус бачить обтяження в реєстрі. Ухвалу постановили без нього, копію ніхто не надіслав. Перше відчуття — що зробити нічого не можна. Насправді закон дає власнику два самостійні інструменти.
Спочатку — отримати ухвалу
Не можна оскаржити те, чого не бачив. Якщо копії ухвали у вас немає, перший крок — отримати її: у суді, що постановив ухвалу, або через слідчого. З ухвали ви дізнаєтеся номер провадження, правову підставу арешту і те, які саме обмеження накладено: заборона відчуження, розпорядження чи ще й користування.
Спосіб перший: апеляційна скарга
Строк — п’ять днів. Якщо ухвалу постановили без виклику власника, строк рахується з дня отримання копії. Збережіть конверт або розписку: дату доведеться підтверджувати.
Апеляційний суд перевіряє, чи мав слідчий суддя підстави для арешту в день, коли його наклав. Тут працюють такі аргументи:
- немає правової підстави. Арешт можливий для збереження речових доказів, для спеціальної конфіскації, конфіскації як покарання або відшкодування шкоди. Якщо майно не підпадає під жодну з цих цілей, арешт незаконний;
- майно не є речовим доказом. Слідство має пояснити, як саме ця річ пов’язана зі злочином. Формула «може містити відомості» без конкретики — слабке обґрунтування;
- власник не є підозрюваним. Арешт майна третіх осіб допускається лише за певних умов, і їх треба довести;
- арешт неспівмірний. Заблоковано всі рахунки компанії, хоча сума можливої шкоди в рази менша; заборонено користуватися майном, хоча досить було заборонити продаж.
Спосіб другий: клопотання про скасування арешту
Його подають слідчому судді, а коли справа вже в суді — суду. Строку немає, подавати можна будь-коли. Підстав дві.
Арешт накладено необґрунтовано. Це можливість для тих, кого не було на засіданні і хто не міг навести свої доводи.
Потреба в арешті відпала. Телефон оглянуто, інформацію скопійовано, експертизу проведено — а майно досі в слідства. Або розслідування триває рік, і за цей час з арештованим майном не проведено жодної слідчої дії. Що більше часу минає, то сильнішим стає цей аргумент.
Що обрати
Апеляція — це швидко, але шанс лише один, а строк короткий. Клопотання про скасування можна подавати повторно, коли змінюються обставини. Часто має сенс поєднувати: спочатку апеляція, а якщо не вдалося — клопотання через певний час із новими доводами.
Рішення залежить від того, що написано в ухвалі та що є в матеріалах клопотання слідчого. Тому з матеріалами треба ознайомитися до того, як обирати шлях.
Типові помилки
- Чекати, що «саме розв’яжеться». Арешт діє, доки його не скасують або доки не закриють провадження. Сам він не зникає.
- Пропустити п’ять днів. Після цього апеляція можлива лише з поновленням строку, а це окрема і непроста історія.
- Писати скаргу про «свавілля слідства». Суд реагує на конкретику: чого саме немає в клопотанні слідчого, яку норму порушено, які наслідки арешту для власника — з документами.
- Не показати наслідків. Довідка про кількість працівників, зарплатна відомість, договори, які зриваються, — те, що суд зобов’язаний врахувати.
Якщо арешт скасовано
Ухвала про скасування — ще не повернення майна. Її потрібно передати слідчому, банку, реєстратору і простежити за виконанням. Якщо слідчий не повертає майно, цю бездіяльність оскаржують слідчому судді.
Докладніше про те, як я працюю з такими справами, — у розділі «Арешт майна».