Повернення забезпечувального платежу за договором оренди в торговельному центрі

Компанія-рітейлер орендувала приміщення в торговельному центрі та при укладенні договору сплатила забезпечувальний платіж. Оренда припинилася, приміщення повернули за актом, заборгованості не було. Проте платіж орендодавець не повертав: спочатку не відповідав на листи, згодом почав посилатися на «штрафи», не передбачені договором.

Забезпечувальний платіж — це гроші орендаря, які перебувають в орендодавця на умовах договору. Утримати їх можна лише за наявності підстави, прямо визначеної договором, і лише в доведеному розмірі. Утримання «за замовчуванням» незаконне: довести і підставу, і суму має орендодавець.

Спочатку зафіксували доказову базу: акт повернення приміщення, акти звіряння, підтвердження відсутності заборгованості. Далі направили орендодавцю письмову вимогу з розрахунком суми та строком повернення — з цього моменту почалося прострочення, що дало право на інфляційні втрати і три проценти річних за статтею 625 Цивільного кодексу України. Після спливу строку подали позов до господарського суду про стягнення платежу, нарахувань за статтею 625 та судових витрат, включно з витратами на правничу допомогу.

Кошти стягнуто в повному обсязі.

Орендар, який повернув приміщення за актом і не має боргу, вправі вимагати повернення забезпечувального платежу. Посилання орендодавця на санкції, не передбачені договором, не є підставою для утримання коштів. Письмова вимога з конкретним строком — не формальність: вона визначає момент, з якого на суму боргу нараховуються інфляційні втрати та проценти річних.